Сьогодні – рівно рік, як 24 лютого 2022 року Росія розпочала широкомасштабне вторгнення в Україну.
365 днів тому на світанку 24 із 25 областей зазнали ракетних ударів. Відтоді українці живуть в умовах жорстокої, брутальної повномасштабної війни, що перекреслила життя до 24 лютого 2022-го й остаточно зруйнувала міжнародний порядок у світі.
Водночас російській воєнній агресії проти України – 9 років. Війна розпочалася, відколи Кремль, ховаючись за гібридною агресією, в 2014 році анексував Крим й окупував частини Донецької та Луганської областей. Широкомасштабне вторгнення рік тому стало кульмінацією війни, що точиться уже 9 років.
Це був рік, який складно вичерпно описати словами.
Рік руйнувань, болю і втрат.
Перші місяці широкомасштабної війни були найтяжчими в історії сучасної України. Ворог окупував міста й села. Населені пункти, що відчайдушно оборонялися, стирав з лиця землі артилерією та авіацією. Влаштовував справжній геноцид на окупованих територіях. Буча, Ірпінь, Бородянка, Ізюм, Тростянець, Маріуполь, Оленівка – тепер це не тільки назви українських міст та селищ, це символи російських воєнних злочинів і геноцидних практик.
Рік стійкості, єдності, взаємодопомоги і людяності.
Напевно, ми самі не повністю усвідомлювали, на що здатні.
Сотні тисяч людей пішли добровольцями до Сил оборони України, навіть якщо вчора нічого не знали про військову справу. Мільйони об’єднались для підтримки армії та держави. Упродовж року кожен зробив внесок у спротив агресору та злочинцю: захищав Україну зі зброєю в руках чи займався волонтерством, протидіяв російській пропаганді та дезінформації чи донатив на потреби війська, рятував людей з-під завалів після обстрілів чи лагодив критичну інфраструктуру, відстоював українські інтереси на дипломатичному рівні чи представляв Україну на міжнародних майданчиках і платформах, підтримував бойовий дух воїнів або тих, хто поруч і кому важко, рятував життя і здоров’я українських захисників чи тих, хто беззахисний і вразливий.
Рік затятості, мужності, самопожертви.
Звитяга та боротьба українського народу ввійде в історію.
Через рік після вторгнення, коли ціною життів українців вдалося стримати зло й тиранію, а потім звільнити сотні населених пунктів на півночі України, провести успішні контрнаступи на Харківщині та Херсонщині. Коли прикладом безстрашності стала «Азовсталь». Коли вічною славою звитяги покрили себе Гостомель та Вугледар. Коли нездоланною фортецею став Бахмут – рашистському ворогу, що планував «взяти Київ за три дні», нічого не залишається, як ціною життів продовжувати війну, обстрілювати житлові будинки, школи та лікарні, намагаючись виснажити нас, намагаючись відтягнути неминуче – відповідальність за злочини.
Тому сьогодні, через рік виснажливої широкомасштабної війни, пригадаймо, шлях, який ми вже пройшли – 8 років і 365 днів – і на що виявились здатні. Нам не давали шансів, а ми вистояли і показали, що навіть під час війни можливо залишатися на боці добра й людяності.
А раз вистояли – значить переможемо. І докладемо зусиль, щоб країна-агресор сповна відповіла за скоєне. Заради своєї країни та щоб цінності свободи, демократії й людяності не зазнали поразки у світі.
Comments